перше - я люблю фарбувать, дуже. можливо мое призвання - маляр? друге - все не так страшно, як здавалось, тобішь можна було фарбувать набагато раніше, здається зара так сподобається, що буду фарбувать стіни два рази на рік.трете - як добре, що ми вкинули колись у той ремонт гроші, рівні стіни - це надзвичайно приємно) четверте - під час фарбування пригадався мені інший ремонт багато років тому. пригадалося, як ми красили підлогу і відразу заносили і ставили меблі прямо на свіжу краску. а Ветра сказав "ребята, главное не увлечься і не постеліть дорожкі". і ми одурівши від запаху фарби, перемазані тою фарбою, молоді і безтурботні хохотали до сліз, до болю у животі... як давно то було)))
а результат мого ремонту мені подобається)

а ми не піддамося сірим, дощливим будням і будемо пекти смачні яблучні пироги з корицею і волоськими горіхами. подумала наташа і спекла пиріг) заздріть))

а кажуть у нас суржик, суржик
let`s go спілкуватись і дрінкать bear.

порожньо і все валиться з рук. тра перемити посуд, чай і пісню на повтор.
тиждень без чоловіка, безкінечні теревені, які на фіга не домомагають, ще більше порожньо і рахуешь вже не тільки дні - години до зустрічі, чаю мені і пісню на повтор.
хлопці, що бігають навколо, граючись, падаючи, співаючи, штовхаючи і все ок крім питань " а де папа?" " а коли?" а можна мені чаю і пісню на повтор.
не можу дивитись фільми, їх нема з ким обговорювати. можу читати, але не можу говорити про прочитане, а про павича і паланіка тра сказати, бо свербить. де б..дь мій чай і моя пісня.
це залежність, це наркотична, фізична, духовна залежність від іншої людини. без неї важко дихати, все валиться з рук, час тягнеться і відсутне бажання дивитись і читати. за вісім років суспільного, тижневе відокремлення давить, бісить, розриває на шматки. за вісім років можна з іншою людиною зростись у едину істоту? платон що був правий? та не не може бути, чи не так? чай це чудово, і ренді гудвін співає вже у артеріях. залишилось не довго.

так от самтаймс десь так на початку грудня бувають дні, які неймовірно схожі на перші дні березня. зранку чай пьеться під промінями яскравого сонця, потім відкриваєш вікно і чудеса. весна влітає у кімнату, квартиру, душу. діти безпечно бігають розхристані, серьйозні дорослі кутаються у пальта, вулиці мокрі, а трава..трава дивовижно зелена.дадада як у березні. не ну звичайно всі ми знаємо, що нас дурять, як дітей. і насправді о пів на пяту вже так темно, що хоч вий, а біжучи у садочок за дитинкою відчуваєшь нахабний мороз, що щіпає за вуха.
але блін, вловити, вдихнути нехай оманливий запах весни то такий кайф... і потім відразу пригадується чого саме чекаєшь.
та ні я люблю сніг, сніжинки ротом ловити, хрупотіти наче крохмалом під черевиками, а свята ну просто обожнюю, подарунки, ялинки...але дочитуючи книжку і вимикаючи лампу загадую, що назавтра теж був "весняний" день.

сьогодні була одна з найважчих ночей за останні роки. дитяче день народження перетворилось на суцільний жах! пяні жінкі, колишні дружини-чоловіки це повний п..ц! ховатись о другій на своєму балконі від криків пяних баб це щось! отже піпл, ніколи не зводьте колишніх в одній кімнаті, ніколи не ігноруйте напругу на початкових єтапах і нарешті НІКОЛИ не відкривайте приховану пляшечку "лімончели" в той час, коли дейкім гостям очевидно вже треба йти до дому. все це ДУЖЕ ДУЖЕ погано закінчується.
і ще одне. от я маю подругу ... ну типу з ії всіма недоліками бла бла поважаю і звісно люблю так по своєму. і якби знаю багато багато років... до чого це я? іноді мені відверто сильно хочеться людині дати відчутного ляпаса, аби не поводила себе як повія і останнє стерво, не принижувіала свого чоловіка і т.д. так от може то дійсно просто зробити і по фігу, що з людиною, яку я знаю років двадцять, перестану розмовляти на найближчі років сорок? бо іноді курва так хочеться вдарити десь посередені тої самої "лімончели".
отже. висновки. деякім людям не можна пити. деякіх людей не можна провокувати, а деякі від стервозності і бл..ва не виліковні. адіос!
п.с. і от він найкращій спосіб лікування після важкої ночі. чашка гламурного зеленого чаю і Yann Tiersen в колонках. дякую.

коли страшно? ви давно відчували жах, безумовний, безпомічний, коли нічого не можна вдіяти?
вчора у Данька було свято він пішов ночувати до діда, я склала речі і відправила малого, тішилась, що чоловік зранку відіспиться і не тра вести дитину в садочок зранку. після восьмої подзвонили, подзвонили на старий номер, і це вже якось неприємно, бо старий телефон здебільшого мовчить, або хтось помиляється. ваня говорить по телефону, кидає трубку і починає вдягатись. дзвінок з садочку.
коли вам було останього разу страшно? страшно так, що не знаходишь собі місця, кружляєшь кімнатою, страшно, що нічого не можна взяти в руки і тількі ревешь, ревешь, як дурна, вмиваєшься холодною водою, кусаєшь губи, нігті, а час...зупинився.
данько, йшовши на фізкультуру, невписався в двері і вдарився об ручку тіх треклятих дверей, в наслідок чого розсік собі шкіру на лобі і медсестра позвонила, аби ми відвезли його в лікарню і наклали шви.
ті 10 хвилин, поки ваня вискочив з квартири, батько прибіг, аби поседіти з малим, я вискочила на вулицю і дочекалась машини вже з даньком були такі довгі, такі страшні, як страшно нічого не знати напевно, і усвідомлювати, що нічого не можешь вдіяти. а десь там у садочку в кабінеті медсестри, де завжди вісить поганий запах медпрепаратів, твоя дитина, твоя кров, твоє сонечко, твій син плаче, кличе маму і чекає на неї.
і як важко побачивши малого всміхатись, жартувати і тихцем витирати сльози, щоб не перелякати його ще більше. а він вже і не плаче, і ранка не дуже і велика, і лікар вправний, і ваня сварить мене, що реву.
і от вже ми вдома і давіду теж клею пластир, такий, як у дані, бо дуже хочеться як у братика. і батько регоче і щось там про шрами і справжніх чоловіків.
але сьогодні між 8 і пів на 9 ранку мені було так страшно, як вже давно не було.
ну от, якось надруковане воно, вже не таке страшне. і хлопці вже граються і чай холоне... легше стало, піду тепер сиве волосся подьёргаю з голови.

і все ж таки це надзвичайно приємно, коли твою дитину хвалять інші))) а ще й викладачі, а ще й на танцях де він усього третій тиждень) приємно ніц не скажеж.
подивились "адміралЬ" ніх не вкурила я чого стіко гвалту навкруги, по рецензіям то просто вершина кінематографу. короче нудно, пафосно, штучно... така я зла.
і ще. от мені здається, що я якось звязана з рослинним світом. у плані фотосинтензу і залежності від сонця. неважливо, яка температура, але коли сонячно все у мене ок. та от тількі небо затянуте від горизонту до горизонту, все. торба. спала б цілий день, щастя покидає мене, так сумно, капец.
до того ж рахую дні до 22 грудня - день зимового сонцестояння. чого? того що після дні ставатимуть довшими. це у всіх так?

6 грудня в Киеві виступатиме "аукцион". не зрозумієте ви тремтіння і завмирання мого серця. бо не було вас там. там три роки назад у залі хмельницької філармонії. в холодному, темному, напівпорожньому залі. там серед інших схвильованих, пяних, щасливих, коли серце завмирає на кожному такті, коли голоса зливаються у пісню, і сидиш дурний, щасливий, з дитячою посмішкою на обличчі і ловиш кожне слово, кожен жест.
мамочкі і от вони тута на відстані 340км, пяти годин, щось там літрів пального, скількісь там треків в магнітолі. вони тут зовсім поруч, через місяць. плакаю, люде!!! бо як хочеться знову відчути те первинне, що, незважаючи на мою таки багату фестивально-концертну біографію, відчувала саме там з ними.
якщо у вас є можливість не пропустить це дійство. особисто я віддала б багато, щоб знову почути "здравствуй, мілая моя..."

завтра 20 жовтня ми з ковалем відсвяткуємо... трам-пам-пам! 7! років подружнього життя. мамочкі, як швидко біжить час. пісок скрізь пальці. 7 років, люди, це багато?
цейво сижу і думаю, капец. ніби вчора готувалась, хвилювалась і чекала. а тута 7 років.
хто я? куди йду? що тут роблю? яке майбутне? що там за поворотом? от кому такі питання приємні? а мені здається, що я так тверезо і достатньо крепко стою на ногах і якщо не на всі, то на дейкі відповідаю впевнено. і це завдяки тому, що він поруч.
7 років. у нас двое хлопців. не не так. у нас двое чудових, талановитих, розумних, симпатичних, най най най хлопчаків. ми не проти дівчинки) ми дивимоь фільми гарні"таксі блюз", "время печалі ещё не прішло" "любовь і сігарети" "The Way We Were" "громадянин кейн" "скафандр і метелик" не дуже гарні "вибор софі", жахливі "подорож до центру землі" "путана і розумник". я читаю іздрика, він "кореспондент" ми майже не сперечаємось.
і брехня. брехня, що з часом почуття слабшають, розвіюються, пристрасть минає, побут тягне. не правда. бо я люблю і він любить. люблю дивитись, як він спить, як готує каву, як читає малому книжку, як вчить віршики. люблю вдихати запах його волосся, коли він мене обіймає. люблю слухати якійсь приемні дурниці про себе, люблю...його.
7 років. мамочкі!

не влазить в коментар.
на щасття вкладів немаємо самі борги.ги) але я типу забирала б все, що є.
1. з нашим "урядом" і "радою" полюбе ніякі кроки щоб привести все в норму зроблено не буде, а як буде, то не єфективно, вже профукали всі сроки, кроки, які нормальний світ робить, бо всім пофігу(мяко кажучу) тут боротьба за пАртфелі не на життя.
2. в світі з кризою борються, а у нас знову вибори - інфляція вже плюсом за сотню, а буде ще більш. гривня за тиждень втратила 20% долар 5,6 5,8 і то тут в нетішині х.. де купити знайдешь. невже ви сподіваєтесь, що люди купляться на запевняння корумпованих, некомпетентних службовців, що усё у нас ок?
3. люди кинулися забирати гроші - дивимось уважно ситуацію з промінвестом. не тра гнати на людей, що вони панікують чи типу дурні. народ у нас просто ляканий, і втрачали вже не фігово так капусти і без світових криз. чи не так? а тут фондові ринки лихорадить, у Цивілізованих, Стабільних країнах банки копита протягують. і не хай не всі знають, що таке фондовий ринок, але інстинкт самозбереження підкаже, що грошикі тра забирать.
4. опитування кажуть/брешуть, що люди довіряють приватбанку і авалю. логічно, що з інших, а іх он у нас тут з два десятки набереться гроши почнуть відкачувать, результат - колапс економікі, а нацбанк полюбе всі дирки х.. заткне, бо щедро бюджет підсажений фігнею типу видач вкладів збербанку і типу дотаціями, бля ну чо мовчать ВОРОВСТВОМ нашої влади, а тута ще он про вибори не забуваємо. плюс йде відтік інвестування на всіх фронтах, он металургія, вже в торбі, гіганти бізнесу знецінюються.
вивод. як би я грошикі десь ховала, то не в банку і аваль тож не вихід, бо в германіі он вже два луснуло. я б тихенько так в евро, а краще в золото і під матрац, береженого, бла, бла.
а тепер вдумайтесь любі друзі (аж скривило від асоціацій) долар скакнув на 20% плюс тарифи(пардон ви скіко за опалення сплачуете?) зарплати порівняно з цінами, ну просто ХА-ХА.
і от воно! криза іпотечного кредитування. патамуЧта все більше людей і фізичні там, і юридичні перестають виплачувати борги по кредитам, а чим? якщо нема чим. процедура відчуження власності діло довге і нудне. тобіш, якщо припустимо окремо взятому банку люди нагло перестануть повертать кредити банк розвалиться набагато раніше, ніж найде всіх кривдників і забере свое. а тепер відьомське пророцтво, деякі банки цього не уникнуть. так що хватаємо чесно зароблене і за пазуху.ху.
привіт гондурас-рас-рас. не ту країну правильно називали не ту.
гей народ! ну ті хто типу уважно читав, розслабтесь і потягніться. це все дуже пісимістичні( чи вкрай реалістичні) думки. можливо і нам на голову звалиться щастя у вигляді розумного, порядного економіста за кермом, і все ще нормалізується. так що без паніки відкладаємо бритву, що нею он вени зібрались різать і з ідіотською посмішкою втикаємо у світле майбутне, хз може пронесе.
з.і. пригадується, коли "тітанік" повільно так, але досить впевнено спускався на дно атлантичного океану, капітан і екіпаж зепевняв довірливих піплів, що все окей. пригадали чим закінчилось? продовжуючи асоціаційний ряд мушу визнати, що наша країна/економіка радше нагадує корито з повними придурками за штурвалом. і як би ми не хтіли того ді капріо на всіх не хватить. так то.
з.і.і. не грустите. улібайтесь - люди люблять ідіотів. чіз.

ну чому цей понеділок такий ЗАВЖДИ важкий???( непанятна )

фест "інші" обіймашкі з сочневою )))
автор саня.

коли після веселого/короткого літа...

( Read more... )

мухаха нервово розсміялася наташка, коли завалила до хати і дошвеньдяла до компа. чоловік залишив для наташкі розгорнуту сторіночку. і на ній наташка узріла???!!! правильно на ній наташка узріла кузьменчиху)))) звЁзда йптр! мухаха подумала наташка ненервово і поставила каву. йптр. ну то ж тра, прикол. може то щось тама в жж написать. кхекхе чи то кидати палити, чи то хворіти. немає нічого гіршого ніж захворіти наприкінці травня, ну можливо ще середина серпня? немає нічого гіршого ніж відчуття реабілітації наприкінці травня. це начебто нічого вже і не болить, і температури немає ,і кашель, насморк позаду. але весь час тра спати, пити щось гаряче і спати, спати. тож спати не дають. тра брати машину ту стару тарадайку і на тій таврії пхатись за 80км. у село, вислуховувати нескінченні скарги 80річної людини, кивати головою, співчувати(робити вигляд) годувати дитину і пхатись назад. по дорозі бачити місце де нещодавно розбився знайомий, ні він вижив, але дружина загинула і залишилось двоє маленькіх дітей, його будуть судити і можуть посадити. саня з катюхою були на похоронах у понеділок, а у вівторок зайшли привітати ваню. хепібёздей. саня поїхав у калуш, знову. малий сьогодні останій день у садочку, далі я буду вести бойові дії з двома бешкетниками у хаті.і головне завтра мають приїхати друзі, день народження світлє свято.
і от завалившись до хати з единим бажанням відчути струмені води на тілі, і смачного ковтку кави. як все таки чудово сісти за комп і побачити на випадковій сторінці в інтернеті фото кузьменко. http://slavskerock.in.ua/music.html
а чи жіві ще? чи здорові родичі гарбузові???!!

ЇДЕМО. навкруги збираються хмари, зі сходу, з заходу, з півночі, а ми їдемо. у машині. гоп. ямка. клац клац обгін. їдемо на ДДТ. ввечері сонна, матюкаю дощ, але їду і везу...племінницю, яка живе у нас уже другий тиждень. "христос воскрес".
чоловік вдома, готує контрольні, бавить дітей, пье каву. а ми їдемо о шостій вечора бо дійшли, дошвендяли чуткі про НИХ. нібито ВОНИ грають сьогодні у рівному. пьючи каву о пьятій, затягуючись гірким димом на балконі і споглядаючи нудну завісу дощу сумніваюсь, але їду.
- де той, в біса, мототрек!? що?!! Я КАЖУ ЯКЕ КІЛЬЦЕ?! КУДИ??!!- ніц не чую, гребані мобільні.
доїхали. толпи людей, молоді, пьяні. чипляю малу за комір і провожу нудний інструктаж.
- ти мене зрозуміла? я кажу щоб, бля, ні на крок. бо ніякої тобі "арії" шістнадцятого. ок? ну шо, мала, пішли.
йдемо. купляємо водичку. минаємо кордони. припхались. не, не збрихали чуткі, тутечкі футболочкі, дискі. ФІГАСЕ, яка сцена. п..дец. так знайомі,"христос воскрес" пьяні неформали нетішинські з дуже пьяними подружками. ближче. валить нудний дощ. стоїмо під зонтом, пьемо воду, обговорюємо з неформалами розклад фестів на літо. курю. дощ закінчується і зьявляється ведущій."христос воскрес" а далі? а далі виступали скаї щось там про хрещення русі, мала дёргає в туалет. зустрічаю стаханова( мама скількі років, сука) новини, спільні знайомі. далі випихаємось. о ні... сушко, пьяний, з пьяними подружками. ги, шо, де... о басист групи кабу "христос воскрес" (як його в біса звать?) з дівчиною, яку ми везли з хмельницького(як її в біса?)
- нема питань підвезу, угу, на остріг. трьох.ок.
пошуки туалету. то все фігня. а далі?
"брати карамазови" "христос воскрес" на железних собаках прочь от чумних городов.......... адреналін розливається по тілу терпким вином. нетішинські неформали виносять пьяних подруг. а я смалю і кричу на все горло " жека? а! .... наша маленькая стая уходит в небо". мала не бачить сцену і майже не бачить екранів, їй холодно, віддаю куртку і стою в тоненькій рубашці, терпке вино розливається по мязам і якби не той дурний зонтік я б скакала. а далі?
ведучий "христос воскрес" і ось ВОНИ. ВІН. шевчук, якій виходить на сцену справляє на мене враження локального вибуху водородної бомби. плювати. на все. кричу на все горло. аплодую до білю в долонях. це справді він. і якій він красавчик, люди!!! він танцює, пригає, спілкується з нами, він у якихось пятнадцяти метрах, я усвідомлює, що бачу сяйво навколо його постаті і це ні фіга не прожектори, він сяє. зьявляється малий кабу, ми стоїмо поряд і кричимо (потім мала мені скаже " які в тебе класні друзі патлаті)" чесно) я волаю, як мала дитина "родіну" і плачу, коли чую "просвістела". серце спиняється і падає додолу....ні не зібрати вже себе на цій траві, серед натовпу, але навіщо? зановонародженим пташенням зі сльозима провожаю і аплодую. життя прожите не напрасно.
їдемо. після розбірок кого, куди везти загружаємось в машину і везу малу, яка мирно починає хропіти, дівчат(то як їх в біса?) і хлопця з нетішина. чось там про фести, про концерти, лакрімоза у києві, бла-бла-бла. а серце наспівує собі "єто всё, что останется после меня" вигружаю дівчат не трасі, вони хочуть у шепетівку, підвожу хлопця. навшпинькі захожу додому. мала повзе спати, роздягаюсь, штовхаю ваню. "воїстину воскрес".

здавалося після перегляду фільму наповненого рок-н-ролом,як новорічний келих за 5хв до 12, на серці має бути легко і приємно. ні фіга. і історія джері лі льюіса всеодно якась недоповнена. порожньо і світло. може темно. може десь по середені, але порожньо. от сижу і думаю, що писати взагалі-то не варто. порожньо занадто. варто ліпити нахабних ельфів з пластики і вплітати їм у волосся нитки срібла, кольорові посмішки і невитрачене натхнення. варто дістати все ж акрил і малювати вітражі у маленькіх віконцях. кельтське сонце, руни і виноградну лозу. варто залишити все як є і, длубаючись у носі, залісти під ковдру. прочитати кілька сторінок і лягти спати.
Мне сегодня прольется
Белой кошке в оконце,
Лучик бисера пыли,
Доброе утро.
а може варто нерешті вирубити дркіна і взагалі грохнути його на компі? бо сука порожньо...

на початку минулого тиждня я дізналась, що загинула дівчина з якою я у школі грала у волейбол. ну припустимо ми не були бігфрендс і після школи майже і не бачились а років вже пройшло...мда.
але при зустрічі можна було посміхнутись щиро і весело, а не вимучено і штучно, привітатись і розійтись, а в голові гойдалися на веселій гойдалці спогади. спогади двох чи то трьох років. вечорами ми, всі свої збирались і грали, грали по дві три години, сміялись, жартували, тішились, тому що молоді, здорові, веселі, щасливі, друзі, добре, разом, всім, нам, було....ну певно ми не були великою командою, видатними чи талановитими спортсменами, але ми просто грали і мали з того кайф. нас ніхто не заставляв бігати, стрибати, розтягуватись, просто гра, просто спілкування, просто добре. напевно з усього шкільного життя це найбільш яскраві і приємні спогади.
а потім ось так. немає людини. на рік мене менша. ій було 25. серце.
і все це так несподівано, жорстоко і несправедливо. я дурна, що побиваюсь другій тиждень за людиною з минулого, далекого життя?
я длубаюсь у свою шкарлупинку. тихо, мля! дайте ж мені залізти у мою нірку. залиште у спокої. мля сука. залізти, запхатись, просковзнути щільненько так, щоб нікому місця більш не було. закрийте двері, мля! тихо! потім барикадку так добряче закласти, законопатити дірочкі. я в нірці, в сраку всіх.
ніякого інтернету, форумів, асьок. я в нірці. не піду гуляти, голова, дупа, спина. я в нірці. немає часу, діти, чоловік, водопровід. я в нірці.
а як важко сидіти у своїй нірці, коли двоє малих вдома. данько тількі вчора пішов в садочок, хворів. о! це напевно тра віднести до талантів, може призи видавать, чи написати книжку-пораду "як запхатись глибоко, глибоко, коли навколо йде життя людей, які тобі близькі, дорогі, і якім взагалі-то до сраки, що тобі щось тама спати ночами не дає." га? дзинь, дзинь. я у нірці.
о! мене з моєї щілинки намагаються тягнути. ні, не люблячі, щуйні, добрі руки, вони змилосердились і не чіпають мене. ні мене тягнуть липкими, брудними, червоними ручками-присосками. що то таке? я бля зараз розкажу.
мені тягнуть мої чудові друзі. і знаєте куди? у мережевий бізнес, сука!!! ви ще не зрозуміли? я теж не розумію. я дурна, я хвора дурна людина, бо я не розумію. НА ХУЯ?!!!? чого лізти у гербалайфи, ємвеї, і ось воно - нова фішка - тяньши, бля! звучить?
- тобі тра просто знайти людей і підписати їх під себе - мені просто тра ходити по моїм друзям і тягнути їх, тягнути їх у якусь хуйню
- наші товари, лікі, харчові добавки найкращі - ваші порошки, пігулки напевно можуть допомогти тількі при умові самозапевнення. єфект плацебо? ги. ви занєте про цей єфект? я сука не хочу йти на ваші призентації і мене це все не цікавить. ваші чудо-ліки, чудо-умови, чудо-заробітки, чудо-призи, мене не цікавлять ВАШІ "чудеса. я стара, дурна людина. я пью багато кави, дивлюсь якусь бурду і перечитую паланика.
але виявляється, що коли тебе випихають із нірки, навідь у такий жорстокий способ, повернутись туди вже не виходить, вона меншає чи то ти більшаєшь?...мало місця.
- ого! у нього нарешті прорізались зуби, ого! у данилкі нова дівчинка у садочку. ого! зацвів персик.ого! у асьці повідомлення. ого! що там в кого в жж?
доброго вечора, шановні.

хто памятає фільм "коли я виросту і стану велетнем" так от там головний герой хлопець-підліток фантазував на тему, як би відомі поети розповіли б "курочку рябу"
припустимо беремо загальновідомий фільм "кавказька полонянка", так і тепер пригадаємо відомих режесерів і їхні фішкі.
отож "кавказька полонянка" від;

джордж лукас.
одного дня на планету икс прилітає молодий юнак шурик(юєн макгрекор) і зустрівши чарівну дівчину ніну(наталі портмен) без тями закохується. але несподівано жорстокий тов. саахов(темний лорд) в оточені віроломних сітхів захоплюють дівчину і втікають з нею у невідомому напрямку. шуріка ховають до космічного інституту психічних захворювань. там під дією психотропних припаратів нового покоління і електрошоку, шуріку відкривається неаби яка новина - він має силу. однієї ночі до його палати приходить дивний зелений гоблін, що називає себе йодою і віщує де знаходиться кохана. шурік, покинувши стіни лікарні, зустрічає нового друга оби ван киноби, якій весь час повторює загадкову фразу "будь проклятий той день..." вони, прихопивши рукояткі від мечів, відправляється на пошуки.

френсис форд копола
шурик(аль пачіно) нащадок грозного хрещеного батька одеської кримінальної групіровки приїзджає на кавказ. шурік мріє знайти нормальну дівчину комсомолку і створити затишну родину. зустрівши ніну(даян Китон) він закохується. і вже на горизонті марш мендильсона, аж тут ніну викрадають сурові кавказці. після довгих пияцтв по барам, шурік пиходить до висновку, що у цьому жорстокому світі перемагає той, хто сильніший. прихопивши старого батькового знайомого, якій досконало володіє ножем і шприцем, шурік оголошує війну кавказцям і починає проливати кров. вертається в одесу і продовжує діло батько, заправляє фарцовщіками і контробандною кокаколою.

бернардо бертолучі.
шурік(майкл пітт) - інтелектуальний, цікавий юнак, захоплюється кінематографом і етнікою. приїхавши на кавказ знайомиться з ніною(єва грін) дівчиною, яка також закохана в кінематограф і має дивні стосунки зі своїм братом. вони починають жити утрьох. кадри чорнобілих фільмів періодично змінюють кадри приготування ніною омлету і інтелектуальні бесіди на тему переважно революції, до якої прагне брат ніни. він захопившись ідеями шістедисятників весь час провокує шуріка плакати над долею країни, людей і пташок. проте шуріку більш імпонує сидіти в квартирі з ніною, мати періодично секс з нею і переглядати старі фільми. ніна намагаючись уникнути конфлікту робить спробу вбити себе, брата і шуріка зі словами "помилки тра змивати кровью" проте спроба не є вдалою.

брати вачовски.
шурік(кіану рівз) приїзджає на кавказ з метою відшукати відповіді на ще не поставлені питання. там він зустрічається з ніною(керрі-ен мосс) дівчиною, яка переважно носить чорний комбінізон і плащ.вона відкриває шуріку страшну таємницю про будову всесвіту. виявляється його крутять ведмеді тручись спинами о землю. шокований шурік входить в запой і втрапляє у психушку. ніну викрадає підступний агент сміт. на допомогу шуріку приходить дивний чоловік, друг ніни, якій заставляє його зьїсти синю пігулку і витаскує з лікарні. після того як шурік вивчає всі відомі бойові мистецтва, він вирішує боротись зі злом і, памятаючи про шикарний чорний комбінізон на персах ніни вирушає їй на допомогу. бой з агентом смітом виграний! попереду нелегкі розборки з ведмедями.

нікіта міхалков.
ніна(джулія ормонд) приїзджає на кавказ у нелегкій справі спокуси ректора відомого вузу. вона знайомиться з шуріком(олег меньшиков) студентом історіком, мрійливим і вродливим. після легкого флірту шурік закохується. ніна вражена благородством і наівністю шуріка дарує йому ніч кохання, після чого вертається до роботи. на смотрі самодіяльності аматорськіх колективів шурік, приревнувавши, шмагає ректора смичком від скрипки. його відправляють у психушку пославшись на білу гарячку. "абсолютно білий і гарячий" стверджує ректор. ніна відїзжає, але все життя памятає про коханого історіка.(увага! всі діалогі іноземною мовою перекладає і озвучує сам міхалков)

тим бёртон.
шурік(джоні деп) вертається на кавказ після довгого лікування у псих лікарні. він марить помстою і мріє вбити тов саахова, якій збесчестив його кохану дівчину ніну. на своєму шляху він зустрічає подругу(хелену бонем картер) вони відкривають парихмахерську і починають вбивати всіх клієнтів. море грові з перерізаних горлянок, леза бритви, що протираються об сорочку, цинізм з якім подруга годує відвідувачів своєї забігалівки останками клієнтів, все це ще нічого в порівнянні зі співами героїв. наприкінці шуріку вдається перерізати горлянку товаришу саахову, своїй коханій ніні, подрузі і зарізатись самому.

люк бессон.
з неба падає дівчина ніна(міла йовович) і потрапляє до шуріка(брюс уіліс) хлопця історіка, якій підробляє швидкісним ганянням на таксі. шуріку відкривається таємниця, що ніна має врятувати світ, але за нею ганяються троє злобних монстрів на чолі з безумним генералом сааховим. вирішивши допомогти ніні виконати свою місію, шурік втрапляє у цілу низку запутаних, веселих бійок і пригод. в решті решт шурік рятує ніну, себе, планету земля, пять мільярдів населення і мільяр китайців. перлина фільму заплакані очі ніни, коли вона вислуховує казку про пташку. "бамбармія керкудих" каже ніна. "мені не вперше" стверджує шурік і відправляється на пошуки горішків.

кіра муратова.
шурік(георгій деліев) безмежно кохає ізніжену і прекрасну ніну(рената літвінова) проте ніна привикла жити в роскоші і бідний шірук, скількі не збирає ентніки, все одно їй такого життя забеспечити не може. після довгих безсонних ночей шурік винаходить спосіб роздобути грошей. це складна тривала афера обкрадання товариша саахова. фільм чорно-білий. ніна, голосом ренати літвінової віщує про свої дивні сни, в кадрі багато денного світла і шурік непогано грає на фортепьяно.

джим джармуш.
постарівший шурік(біл мюрей) отримує листа, в якому незнайомка повідомляє його, що у нього є син якому вже близько двадцяти. шурік вирішує, що життя впринципі річ непередбачувана і син можливо є единим сенсом у цьому житті. він пригадує студентські поїздки кавказом і вирушає у подорож на пошуки сина. шурік у фільмі сидить, сидить на дивані, у кріслі, на ліжку, у машині. іноді ість, спить і чистить зуби. все по-мінімуму, діалоги, рухи, виражені емоції. повільна музика і кадри, що повільно змінюють один одного. сина він не знайде.

емір кустуріца.
шурік(мікі манойлович) під час пошуків коханої ніни(маріани йокович) чомусь запирає всю свою родину і друзів у підвалі. проходять роки, ніна вже давно живе з ним, срср розпався, а люди і досі сидять у подвалі і від чогось переховуються. фантасмогорична історія в якій прекрасна казка переплітається з жорстокою реальністтю. чудова музика від горана бреговича на фоні кохання, ненависті, сміху і горя. і взагалі кустуріца красавчик.

от до чого людину може довести два пива і вільний від дітей вечір.

у стилі дороті паркер.

волосся зібране у гулю на голові, платтячко з кріноліном і низка перлів на шиї.
_ доброго ранку матусю! Ви бачили, якій сьогодні чудовий ранок, серце просто співає!
- доброго ранку любий, ти почистив зуби?
- так, 33 рази верхній ряд і 33 нижній, а ще ниткою.
- ти у мене молодець.
- доброго ранку люба, прекрасно виглядаєшь. що там у нас на сніданок? ти бачила якій сьогодні чудовий ранок?
- о! ранок справді чудовий! прекрасна погода! на сніданок, свіже печіво, булочкі з джемом, млинці з сиром, картопляна запіканка з мясом, пудинг з родзинками і кава без кофеїну.сніданок має бути здоровим і поживним.
- прекрасно. можу тебе попросити сьогодні на вечерю приготувати смаженого гуся з яблуками і лимонним соком?
- о! безперечно, а ще я напеку домашнього хліба і на десерт зроблю тортик з кокосовим кремом! це новий рецепт. доречі тра купити мені нову книжку для рецептів, у моїх вісьми закінчились сторінки. можливо варто ще приготувати зо три салатики і я подумаю на рахунок напоїв. вечеря має бути корисною і смачною.
- можливо нам варто зїздити на перший весняний пікнік?
- о! безперечно! я начищю набор для пікніку, і приведу до ладу весняне покривало для пікніків.
- матусю, можна мені на пікнік взяти четвертий том стефана цвейга?
- о! безперечно! чудова думка! а я візьму лото і набір ігор для пікніку, ми весело проведемо час!
- о! безперечно!
( увага вирази облич у героїв мають асоціюватись з героями брошурок від "свідків іегових, такі ж щасливі і безпечні)

у стилі мильної опери.

досконала зачіска і макіяж, пеньюар і келих вина у руці.
- наташа.
- так.
- я маю з тобою поговорити.
- так.
- на рахунок данили.
- данили?
- мене турбує його поведінка.
- що трапилось!
- він веде себе як дитина!
- о лишенько! а йому вже майже пять!
- я думаю це можливо наслідок амнезії.
- чиєї? та що була у нього після того, як його викрали? чи моєї, коли я не могла його впізнати? о! я знала, що то для нього великій стрес!
- не хвилюйся. я зателефоную до лікаря і домовлюсь про зустріч.
- але ми вирішили приховати викрадення дитини.
- о! що ж нам робити?
- я подумаю над цим згодом.

трилер

вихожу у капцях на балкон прикурюю цигарку.
- ти не помічаєшь нічого дивного?
- так, якійсь дивний туман і немає людей. зовсім нікого немає.
- я зателефоную до батьків.
- ну що?
- ніхто не відповідає. ніхто. з друзів також нікого і у службі спасіння та лікарні також. всі мобільні мовчать.
- мені здається щось трапилось.що будемо робити? можливо варто залишитись вдома і чекати розвитку подій?
- ти з дітьми залишайся вдома. не хвилюйся. я скоро повернусь і заберу вас. я маю зьясувати що трапилось з цим світом, трясття його матері.
- о ні! я піду з тобою. можливо нам просто треба сісти в машину і виїхати з туману?
- а якщо він не закінчується. щось каже мені ми маємо великі проблеми.
- о! не кажи так!
- боже! що це??? ти чула цей звук?
- так і мені здається він від дверей.
- так! хтось намагається їх відкрити. хто там? у мене зброя!
- боже він зараз виламає двері.
- візьми дітей і заховайся у шафі, можливо вас не помітять
- а що буде з тобою?
- не хвилюйся. я повернусь по вас.

детектив/бойовик

- ти відіспалась?
- так після того що вчора трапилось, я думала, що ніколи не засну, але як тількі доповзла до ліжка - відключилась.
- це було жахливо. шкода, що ти мала проїти через це.
- я тут подумала, що можливо він і не винен у всіх цих смертях. якось все дуже просто і забагато доказів.
- про що ти?
- мені здається хтось діє зсередини. ми нікому не можемо довіряти. і детективам також.
- необхідно відправити дітей до бабусі, негайно. я не можу хвилюватись за них.
- і ще нам потрібна зброя. це справжня війна і ми будемо битись.

дитяча казка/фентезі.

- у мене чудова новина! наш единорог здаеться знайшов собі кохання.
- напевно тра порадитись з ельфами і попросити їх заспівати пісню весни для них.
- так сьогодні я якраз збирався до старого дуба на схід чоловіків. тра все ж таки вирішувати щось з тими драконами. вони вкрай знахабніли.
- о так! війна у синіх горах погано впливає на всіх нас. сподіваюсь це нас не зачепить,
- ні в чому не можна бути впевненим. наразі чорний король і його васали зайняті з гномами, але, якщо отримають перемогу можуть звернути свої погляди і в долину.
- не кажи так, що станеться з нашим життям? будемо тікати? а як же врожай?
- ні, я не буду втікати. дістану меч свого діда і буду битись за нашу землю.
- тра порадитись з ельфами і попросити заспівати пісню мужності.

комедія в стилі тв шоу.

- мама, я відмовляюсь пити це молоко. воно в пакеті. пакет з полієтилену. полієтилен це загроза екології. (сміх у залі)
- іншого молока нема. пий. а не то не виростешь. (сміх у залі)
- мені здаеться ми зарано навчили його читати. вчора я бачив, як замість віні пуха він переглядав квантову фізику. (сміх у залі)
- непевно шукав опис нейтроної бомби.
- ні він пацифіст. можливо розмірковувам над новим джерелом безпечної енергії, або теорією вічного двигуна.(сміх у залі)
- хто зїв всі залишкі вчорашньої вечері?
- я. молодому геніальному пацифісту необхідно щось їсти. (сміх у залі)

арт/хауз.

- у тебе нове захоплення цього ранку. ти вже не шиешь жаб і не клеїшь паперових зайців?
- ні. жабці я дала невдале їмя, а тепер не можу до того імя намалювати йому очі.
- як його звати?
- чарлі.
- які очі мають бути у чарлі?
- я знаю які мають бути у тіма і у пітера, а щодо чарлі не впевнена.
- а що з зайцями?
- вони хочуть втікти, але не можуть. я їх приклеїла. вночі я чую, як вони намагаються відклеїтись. я їх всіх спалила.
- а де скляні дерева?
- дерева стоять на поличці і іноді я чую, як вони ростуть.
- що будешь робити сьогодні.
- кільця диму. вішитиму їх на залізні цвяшки. може складу пірамідку.
- у нас немає цвяшків.
- то я піду пошукаю.
- а я повернусь у ліжко. я бачив зранку, як зі стелі падали пелюстки, може то знак.
- а дівчина була?
- так, без одягу.
- то не знак. то твоє підсвідоме на межі сну і реальності пригадало американ бьюті.
- чорт забирай. треба покурити.

мій ранок.
кава, балкон, цигарка.
- вибач я проспав і сьогодні ти будешь з двома.
- я тут думаю. от якби сценарії до життя писались і роздавались у пологовому. сценарії до життя невдах, спортсменів, політиків і домогосподарок. якій би ти купив?
- свій і я волів би мати секс зі сценаристом, мій сценарії створюєшь ти.
- іноді здається, що його варто було б допрацювати, не завжди все так як тра. але зробити спочатку на чернетці, а потім набіло не можна. я поганий сценарист.
- зате у нас гарний секс. ще кави?

доброго ранку. соррі що многа букфф.